присвідчувати — ую, уєш, недок., присві/дчити, чу, чиш, док., перех., діал. 1) Посвідчувати, засвідчувати. 2) Доводити, переконувати … Український тлумачний словник
засвідчувати — ую, уєш, недок., засві/дчити, чу, чиш, док., перех. і неперех. 1) Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого небудь. || Підписом або печаткою завіряти що небудь. •• Засві/дчувати пова/гу виражати своє шанування кому… … Український тлумачний словник
засвідчувати — засвідчити (юридично оформляти печаткою й підписом документи, підтверджуючи їх правдивість), посвідчувати, посвідчити … Словник синонімів української мови
досвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
засвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
освідчувати — дієслово недоконаного виду діал … Орфографічний словник української мови
пересвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
позасвідчувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
посвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
присвідчувати — дієслово недоконаного виду діал … Орфографічний словник української мови
відчувати — а/ю, а/єш, недок., відчу/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) також із спол. як, що та ін. || неперех. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось. 2) Переживати якесь почуття. || у сполуч. із сл. себе. Почуватися. 3) також зі спол. як, що та ін.… … Український тлумачний словник